ЗУБ

Зуб — слово з безліччю львівських висловів. «Ані в зуб» означало зовсім нічого не знати, «взяти в зуби» — обмовляти когось, «на один зуб» — дуже мало (про їжу), «полокати зуби» — випивати, «продавати зуби» — кокетувати, «шкірити зуби» — сміятися, а «зуб часу» — тривалий час. Про надокучливу, балакучу людину казали «говорит, як зуб болит». Був і лютий проклін: «най би ті всі зуби випали, крім одного, який би тебе болів усе життя».