Усім доброго здоров’я, мене звати Дмитро (inst/telegram: mityalive). За фахом я офіцер ЗСУ, а за покликанням — програміст. Глибоко в серці, із народження та назавжди —українець! І моє життя, як і життя кожного українця, докорінно змінилося після 24 лютого. Ми стали іншими. Змінилися, зміцнилися, об’єдналися. Та все ж таки залишилося щось, що тоненькими тріщинками проходить по цілині нашої єдності, — мовне питання.
Давайте відверто, рідна мова кожного з нас, від львів’янина до криворіжця (яким, до речі, є і я), від російськомовного солдата ЗСУ під Бахмутом до україномовного волонтера в Луцьку — одна. Українська. І я глибоко переконаний у тому, що саме вона має бути мовою офіційних звернень, сфер обслуговування та державних закладів.
У вільній країні в побуті ми спілкуємося різними мовами, а використовуючи рідну, обираємо той її відтінок, який є зручним та звичним для кожного з нас. Адже солов’їна — різнобарвна. Від львівського “ровера” до харківського “тремпеля” — у ній стільки відтінків, що вистачило б на сотні веселок, аби розмалювати мирне небо.
І я щиро хочу, аби у нас із вами була можливість відчути все різноманіття української. Просто, без зайвих зусиль, в одному застосунку. Не знати деталей своєї культури — не соромно, соромно — не бути зацікавленим у них. І саме тому наш SOLOVIY тут. Я дякую своїм партнерам Валентину й Тарасу за підтримку й допомогу у створенні застосунку, який про єднання. Про зміцнення зв’язку між нами, незламні.
І так, гарні новини: контент у застосунку творите ви! Вже скористалися функцією «додати слово»? Якщо ні, то скоріше діліться з нами діалектизмами, суржиковими або неформальними виразами, що поширені саме у вашому регіоні. А якщо хочете зробити свій благодійний внесок у розвиток нашої культури, тисніть на кнопку «Благодійність» і будьте впевнені: ви вже є борцем на культурному фронті разом із нами.
Від Закарпаття до Донбасу, від Слобожанщини до Криму. Усі ми — українці. Усі, хто тут, на кожному клаптику 603628 км², — одна родина. Усіх нас єднає солов’їна — мова, що тепер стане зрозумілішою для кожного з нас.