ПАН

Інтелігентний, поважний чоловік; також багатій, магнат, а ще просто мужчина. Близькі за значенням слова — «панисько», «паняґа». Звідси чимало львівських висловів: «з гонором пан» — про гордовитого чоловіка, що любить нагадувати про своє шляхетство; «пан на цілу губу» — про того, хто живе надто розкішно й марнотратно; «за часів найяснішого пана» означало за часів Австро-Угорщини (так само казали «за небіжки Австрії»); «прошу пана» було ввічливим звертанням до мужчини, а «траскати пана» — вдавати заможну людину.