ІТИ

Дієслово руху, яке у львівській говірці жило в безлічі барвистих висловів. «Іти до дупи» означало забиратися геть, «іти на нерви» — дратувати, «іти на вандри» — вирушати в мандри, «іти на науку» — іти до школи, «іти мешкати» — іти додому, «іти на вар'ята» — братися до справи непідготованим, а «іти на цілого» — ризикувати. Про те, що не ладиться, казали «іти як з каміння», а про легкий перебіг подій — «іти як з платка» чи «іти як по свячену воду».