ДІД

Дід; його ще називали «дзяд». Так звали й злидаря, голодранця, жебрака, а у вуличній говірці — поліціянта. Жартівливий вислів «дід бабі вуйко» казали про дуже далеких родичів, а «зійти на діди» означало занапастити себе, зійти нанівець. Приповідка «дід про хліб, баба про фіялки» описувала розмову, у якій кожен говорить про своє, а «спустився дід на мід та й без вечері пішов спати» — того, хто розраховував на велике, а не отримав нічого.